Історія кафедри

Кафедру “Конструювання верстатів, інструментів та машин” було створено наказом ректора Львівського політехнічного інституту від 29 травня 1972 року № 76/од на виконання рішення колегії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР від 11 травня 1972 року як кафедру верстатів та інструментів Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту. На той час вона була розміщена в аудиторії № 13 корпусу №2.
У створенні кафедри приймав активну участь й приклав багато зусиль для її розвитку, декан механічного факультету к.т.н., доцент, нині – професор кафедри технічної механіки і сільськогосподарського машинобудування Зубченко І.І.

Кафедру “Конструювання верстатів, інструментів та машин” було створено наказом ректора Львівського політехнічного Читати далі …

За кафедрою було закріплено такі дисципліни:

  • металорізальні верстати;
  • теорія різання металів;
  • проектування різального інструменту;
  • матеріалознавство; технологія металів та конструкційних матеріалів;
  • основи трудового законодавства; робота в майстернях;
  • виробнича практика.

Навчально-лабораторна та матеріально-технічна база кафедри на той час складалась з лабораторій: металорізальних верстатів теорії різання та інструментів, технології металів та металознавства і майстерень, що розміщувались в приміщеннях на вул. Островського, 38. Існуюча база виробничо-технічних засобів не могла задовольнити тих вимог, які ставив перед кафедрою її завідувач Дубиняк С.А. Тому в 1973 році з дозволу і за допомоги директора філіалу Поліщука А.Г. Степан Андрійович розпочинає роботу з будівництва лабораторного корпусу кафедри (корп. №4).

В 1975 році повернувся на кафедру Кузьмін Микола Іванович, який разом з асистентом Назаревичем Богданом Івановичем прийняли найактивнішу участь в освоєнні навчально-лабораторних приміщень нового корпусу, в якому розмістились лабораторії: металорізального інструменту (В1); теорії різання (В2); основ наукової творчості (В3), основ взаємозаміни і метрології (В4) і залу курсового проектування.

Одразу після створення кафедри її завідувача С.А.Дубиняком було поставлено питання про розвиток і поглиблення наукової роботи: к.т.н. доцентом Гевком Б.М. був укладений договір і на його основі виконана госпдоговірна тема з В. Борківською сільгосптехнікою. В середині 70-х років Гевко Б.М. і Зігмунт П.О. створюють оригінальну установку, захищену авторським свідоцтвом на винахід, для прокатування спіралей шнеків. Ця установка і технологія прокатки спіралей в подальшому послужила основою для розвитку перспективного напрямку в науково-дослідній роботі і підготовки докторів та кандидатів наук. Більше 15 років наш вуз успішно співпрацював з латвійськими виробниками приводних ланцюгів. За безпосереднім керівництвом С.А.Дубиняка, при активній участі І.І.Зубченка створюється наукова школа з тематики забезпечення якості приводних ланцюгів. Одним із реальних результатів роботи цієї школи було створення верстата-автомата для складання внутрішніх ланок дворядних ланцюгів для механізму газорозподілу двигунів автомобілів “Жигулі” та “Москвич”. Розробка була захищена багатьма авторськими свідоцтвами на винаходи. В 1973 році на кафедру, за рекомендацією С.А.Дубиняка, прийшов Петровський Богдан Степанович, який до того часу працював в інституті нафти і газу ім. І.Губкіна (Москва). В 70-х роках на кафедру прийшли працювати Летун Дмитро Михайлович (1976), Бодрова Людмила Гордіївна (1976), Нагорняк Степан Григорович, Шарик Мирослав Володимирович (1978), Лушпак Володимир Михайлович (1979). Людмила Гордіївна та Степан Григорович представляли київську наукову школу, так як свої дисертації виконували і захищали в київських вузах та їх спеціалізованих радах. З приходом на кафедру цих поважних працівників створюються два важливих наукові напрямки. Реалізація цих напрямків в подальшому привела, зокрема, до створення нових безвольфрамових твердих сплавів, в тому числі багатошарових твердосплавних інструментів, і в кінцевому результаті до міжнародного визнання отриманих результатів вченими Югославії, Англії, Голландії, Іспанії, Швеції (наукові розробки к.т.н. доц Л.Г.Бодрової), та до створення своєї наукової школи з проблем і синтезу технологічно-інструментального оснащення, що підвищує ефективність процесів обробки матеріалів (проф. Нагорняк С.Г.). Степан Григорович першим захистив на кафедрі докторську дисертацію, став Заслуженим винахідником України, автор майже 200-х винаходів, які впроваджені на багатьох підприємствах України та Росії, науковий керівник 3-ох аспірантів, що успішно захистили кандидатські дисертації. В 1985 році, коли С.А. Дубиняк був призначений деканом МТФ, Нагорняк С.Г. стає завідувачем кафедри. Нагорняк Степан Григорович з 1965 по 1970 рік навчався на механічному факультеті ТФЛПІ. Після закінчення навчального закладу працював інженером – технологом на Львівському заводі автотракторних запчастин. Навчався в аспірантурі на кафедрі деталей машин і підйомно-транспортних машин Української сільськогосподарської академії. В лютому 1978 р. у Київському політехнічному інституті захистив кандидатську дисертацію, а після закінчення аспірантури з вересня 1977 року постійно Нагорняк Степан Григорович працював в університеті. Вчене звання доцента отримав у червні 1981 р. У 1991 році в Інституті надтвердих матеріалів імені В. Бакуля Національної академії наук України захистив докторську дисертацію на тему “Синтез верстатно-інструментального оснащення на основі аналізу кінематики лезової обробки”. З вересня 1995 року по січень 2007 р. – працював деканом факультету переробних і харчових виробництв. У 1987 році йому було присвоєно Почесне звання “Заслужений винахідник України”. В 1992 році Нагорняк С.Г. був обраний академіком Академії наук вищої школи України. Науковий керівник кандидатських дисертацій Зеленського К.В., Шанайди В.В., Гевка І.Б., Зіня М.М., Данилишина Г.М. і науковий консультант докторської дисертації Луціва І.В.
У 2007-2006 рр. голова спеціалізованої вченої ради К58.052.03 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями “Технологія машинобудування” і “Процеси механічної обробки, верстати та інструменти”. Автор понад 300 наукових і навчально-методичних публікацій, з них 3 могографії, 174 авторських свідоцтв на винаходи і патентів України, 120 наукових статей і тез доповідей на міжнародних і українських науково-технічних конференціях. 80-ті роки – це час найвищого розвитку кафедри. На кафедрі разом з науково-дослідною лабораторією Б.С. Петровського в 1986 році працювало більше 70 чоловік. Науковий потенціал кафедри складали представники різних наукових шкіл колишнього Радянського Союзу: Летун Дмитро Михайлович, Дзюба Василь Іванович, Данильченко Юрій Михайлович – московську школу Мосстанкіна; Петровський Богдан Степанович, Куцевич Арсен Васильович і Татарин Богдан Павлович – московську школу відповідно інституту нафти і газу ім. І. Губкіна та МВТУ ім. Є.Баумана; Рудник Андрій Григорович – ленінградську школу – інститут точної механіки і оптики; Хоміцький Ігор Ярославович і Луців Ігор Володимирович – львівську школу “Львівська політехніка”. Такий потужний науковий склад кафедри успішно працював в науково-дослідній госпдоговірній тематиці, в методичному забезпеченні, в налагоджені творчих і продуктивних зв’язків з різними підприємствами , науково-дослідними та навчальними закладами (Даугавпільський завод приводних ланцюгів, Новосибірський завод низьковольтної апаратури, центральне конструкторське бюро приводних втулково-роликових ланцюгів (Москва), інститут нафти і газу (Москва), Ленінградський оптико-механічний інститут, Мосстанкін (Москва), Київський політехнічний інститут, Оренбурзький політехнічний інститут, НВО “Ватра” (Тернопіль”, ВО “Тернопільський комбайновий завод”, інститут проблем матеріалознавства АН України (Київ) та ін.).
З 1974 року кафедра здійснює випуск спеціалістів. На посаду голів Державних екзаменаційних комісій запрошувались директори заводів, головні інженери, головні спеціалісти Підручний Г.П., Яремчук Р.Ю., Щиренко В.В., Завірохін І.Г., Андрусенко В.П., Шашков О.В., Рейхерт О.Є. та інші. Кафедрою підготовлено більше 3000 інженерів-механіків. Багато з них займають посади керівників підприємств, головних спеціалістів, працюють у сфері бізнесу, захистили кандидатські і докторські дисертації. Працівниками кафедри отримано 321 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, опубліковано 7 монографій і брошур, 558 наукових статей, зроблено 347 доповідей на міжнародних, всесоюзних, республіканських та регіональних конференціях. Наукові розробки Нагорняка С.Г., Кривого П.Д., Мокрицького І.Д., Шпака Р.І. та інших працівників впроваджені на десятках підприємств колишнього Союзу. Кафедра має певні досягнення і в організації студентської наукової роботи. Студентські наукові розробки під керівництвом Куцевича А.В., Кузьміна М.І., Нагорняка С.Г. неодноразово нагороджувались грамотами та дипломами Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР та УРСР. Переможцями Всесоюзних та Республіканських конкурсів були 8 студентських робіт, одна з яких нагороджена медаллю і грошовою премією. Виконуючи намічений план розвитку філіалу, новий директор Шаблій О.М. удосконалює його структуру, організовуючи нові факультети та кафедри. Така реформа призвела до того, що ряд викладачів були переведені на новостворені кафедри. Так, в 1988 році створюється кафедра “Технологія і обладнання зварювального виробництва”, на яку перейшли кандидати технічних наук Татарин Богдан Павлович, Бодрова Людмила Гордіївна, Василюк Петро Михайлович; старші викладачі Смук Зиновій Васильович, Пулька Чеслав Вікторович. В процесі реалізації реформи філіалу створюється нова кафедра “Автоматизація виробництва”, на яку наша кафедра відряджує загін сформованих, висококласних спеціалістів, кандидатів наук Куцевича А.В., Рудника А.Г., старшого викладача Рожука С.Г. та асистента Лушпака В.Й. У 1986-1987 рр. на кафедру приходять кандидати технічних наук Луців Ігор Володимирович, Шинкарик Марія Миколаївна, Дзюба Василь Іванович, Данильченко Юрій Михайлович. Плеяда молодих науковців – ініціативних, із педагогічним та інженерним досвідом позитивно вплинула на підвищення рівня навчального процесу, так як внесла у традиційну діяльність кафедри свіжий струмінь з інших науково-педагогічних шкіл. У 1986 році під безпосереднім керівництвом Дубиняка С.А. кафедра організувала і провела разом із Уральським науковим центром АН СРСР, Центральним правлінням НТР “Машпром” VI Всесоюзну школу “Розрахунок і управління надійністю великих механічних систем”. До цієї роботи були залучені Кривий П.Д., Шарик М.В., Дубецький І.Д., Мокрицький І.Д., Дичковський М.Г., та інші. Організація та проведення такого форуму, у якому взяли участь провідні вчені СРСР Біргер І.О., Самарін Ю.П., Гусєв А.С., Усов В.А., Костецький Б.І., Тимашов С. та інші і багато наших співробітників, свідчило, насамперед, про визнання кафедри як сформованої науково-педагогічної структури, що відповідала вимогам того часу. Із 1990 по 2003 рік кафедрою завідував Ігор Володимирович Луців, який одночасно працював проректором університету з навчальної роботи.
Луців Ігор Володимирович у 1981 р закінчив з відзнакою інститут, а у 1983 р. вступив до аспірантури Львівського політехнічного інституту і в березні 1986 року успішно захистив кандидатську дисертацію. З 1994р. по 2005р. – проректор з навчальної роботи ТДТУ, а з 2005р. – до 2010р. – перший проректор, проректор з навчальної роботи. Нагороджений державними нагородами – знак “Відмінник освіти України” (1997р.), лауреат Всеукраїнської премії ім. Івана Пулюя за 2003р. (2004р.), знак імені “Петра Могили” (2007р.), Заслужений працівник освіти України (2009р.), Академік академії наук вищої освіти України (2012р.). У 2006 році в спеціалізованій вченій раді при Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут” захистив докторську дисертацію на тему “Основи створення багатолезового оснащення з міжінструментальними зв’язками для обробки поверхонь обертання.
Підготував двох кандидатів технічних наук: Брощака І.І., Вовка Ю.Я. В 90-ті роки – роки незалежності України – кафедра поповнюється новими працівниками – випускниками кафедри кандидатами технічних наук Зеленським Костянтином Васильовичем (зараз директор Гусятинського коледжу), Шанайдою Володимиром Васильовичем, Кушиком Валерієм Григоровичем, Гуреєм Ігорем Володимировичем, Скляровим Русланом Анатолійовичем, Лещуком Романом Ярославовичем – людьми, яким у майбутньому довелося брати на себе відповідальність за розвиток і продовження традицій нашої кафедри. Під керівництвом завідувача кафедри професора Луціва І.В. у 90-ті роки кафедра продовжувала свій розвиток в напрямку осучаснення навчального процесу і його комп’ютеризації. В 1995 році в зв’язку із зміною профілю та поглибленням навчального процесу кафедра змінює свою стару назву “Верстати та інструменти” на “Верстатно-інструментальні системи автоматизованого виробництва”. За цією назвою – цілий комплекс науковоємких нових дисциплін: математичне моделювання інженерних задач; математичне моделювання верстатів та верстатних комплексів; теорія технічних систем; теорія автоматичного управління; САПР верстатів та верстатних комплексів; надійність верстатів та верстатних комплексів. До навчального процесу залучилися провідні вчені України та високодосвідчені практики, як, наприклад, професор Кузнєцов Ю.М., технічний директор Тернопільського заводу “Сатурн” Навроцький А.М. Оновлюється і розширюється матеріально-технічна база кафедри, особливо лабораторія металорізальних верстатів, лабораторія систем автоматизованого проектування (САПР) та лабораторія проектування різального інструменту (ПРІ). На той час в лабораторіях ПРІ та САПР кафедри експлуатуються відповідно 8 і 20 персональних комп’ютерів, графопобудовувач для виготовлення конструкторської документації, обчислювально-конструкторський комплекс на базі ЕОМ ЕС-СМ та інше обладнання. В 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.96 р. №1563 Тернопільський приладобудівний інститут імені Івана Пулюя реорганізовується в Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя. Кафедра вперше в регіоні започаткувала трьохступеневу схему підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів. При кафедрі почала діяти аспірантура, в якій навчались: Скляров Руслан, Захаревич Оксана, Романець Арсен, Карпик Олександр, Мартинюк Віктор, Юхименко Генадій, Чорний Руслан, Сливка Ігор, Петров Сергій, Назаревич Олег. З 1996 року при кафедрі почала функціонувати докторантура. Закінчив докторантуру та захистив докторську дисертацію доц. Данильченко Ю.М., підготували та захистили докторські дисертації Луців І.В. та Гурей І.В. У 2003 році відбувся поділ кафедри на дві: «Верстатно-інструментальні системи автоматизованого виробництва» (завідувач – Гурей І.В.) та «Комп’ютерне проектування верстатів та машин» (завідувач – Луців І.В.). З 2003 по 2007 рік кафедру очолював д.т.н., професор Гурей Ігор Володимирович. Гурей Ігор Володимирович у 1979 році з відзнакою закінчив механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. З 1979 р. по 1991 р. працював у Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка АН України на посадах від старшого інженера до наукового співробітника. У 1986 р. удостоєний звання лауреата Республіканської премії ім. М.Островського в галузі науки, техніки і виробництва. У 1989 р. захистив кандидатську дисертацію, а у 2002 році – докторську дисертацію на тему “Технологічне забезпечення якості та експлуатаційних властивостей виробів параметрами імпульсної фрикційної обробки”. З 1991 року – доцент кафедри “Верстатно-інструментальні системи автоматизованого виробництва”, заступник декана механіко-технологічного факультету. У 2003-2007 роках завідувач кафедри. Автор більше 60 наукових праць. У 2007 році з метою кращої координації підготовки фахівців зі спеціальності «Металорізальні верстати та системи» ці кафедри знову об‘єднались в одну під назвою «Конструювання верстатів, інструментів та машин», яку знову очолив професор І.В.Луців. Поповнили професорсько-викладацький склад кафедри представники молодої генерації доценти, кандидати технічних наук Волошин Віталій Несторович та Лещук Роман Ярославович, колишні аспіранти Кобельник Володимир Романович, Сеник Андрій Антонович, Назаревич Олег Богданович, Гагалюк Андрій Валерійович, Крупа Володимир Васильович, які підготували до захисту дисертації, є гідними продовжувачами традицій і духу кафедри.